Радіоактивність граніту – міф чи реальність?

Граніт – один із найміцніших і найпопулярніших природних каменів у будівництві та дизайні інтер’єрів. Він прикрашає підвіконня, стільниці, сходи та фасади, додаючи будь-якому простору елегантності. 

Однак у мережі часто можна натрапити на твердження, що радіоактивність граніту робить його небезпечним для здоров’я людини. Розберемося, що є фактом, а що – міфом, і які цифри варто враховувати при виборі каменю.

Що таке радіоактивність у граніті

Граніт містить природні радіоактивні елементи, що є невіддільною частиною земної кори. Вони постійно присутні у всіх родовищах каменю, проте їхня концентрація суворо контролюється стандартами безпеки. Радіоактивні елементи самі по собі не небезпечні – ключовим є актуальний рівень та способи експозиції в житлових приміщеннях.

Природні джерела: уран, торій, калій

• Уран виділяє газ радон під час розпаду. Саме він може накопичуватися у приміщеннях, особливо за умови недостатньої вентиляції. Однак сучасні норми будівництва передбачають заходи для контролю її ефективності.
   

• Торій випромінює гамма-промені, проте їхня інтенсивність у звичайних умовах мінімальна і не перевищує природного фону.
   

• Калій-40 присутній не лише у каменях, а й у харчових продуктах, таких як банани та картопля. Він безпечний для організму людини.

Всі ці елементи надають граніту природну стійкість і характерну текстуру, що роблять його привабливим у дизайні та архітектурі.

Як формується природний радіаційний фон

Природний радіоактивний фон – це сумарне випромінювання від ґрунту, будівельних матеріалів, води та космічних променів. Для житлових приміщень він складає близько 0,1–0,2 мкЗв/год. 

Гранітні відливи чи стільниці додають до цього лише невеликий відсоток, який абсолютно не перевищує допустимі значення. Це означає, що вироби з цього каменю можна безпечно використовувати у будь-якому приміщенні, не турбуючись про ризики для здоров’я.

Наскільки це небезпечно – цифри й факти

Багато міфів про небезпечний граніт ґрунтуються на непорозуміннях щодо рівнів радіації. Для розуміння реальної небезпеки корисно ознайомитися з цифрами.

Класи безпеки за рівнем радіоактивності (ДСТУ)

Згідно з державними стандартами, будівельні матеріали ділять на три класи безпеки:

1. Перший клас: гамма-випромінювання менше ніж 150 мкР/год, дозволений для всіх типів житлових приміщень.

2. Другий клас: 150–300 мкР/год, рекомендується обмежене використання.

3. Третій клас: понад 300 мкР/год, не допускається для житлових приміщень.

Більшість українських гранітів належать до першого класу, тому вони безпечні для дому та офісу.

Порівняння: фонове випромінювання, бетон, граніт – що реально “фонить” більше? 

Як можна побачити, навіть «фонящий» граніт не перевищує природний рівень випромінювання та є безпечним матеріалом для інтер’єру. Ба більше, у звичайному житловому приміщенні рівень радіації від гранітних виробів часто у 2–3 рази менший, ніж фон у ґрунті під будинком.

Як уникають проблем із радіацією

Хоча граніт і належить до природних й безпечних матеріалів, виробники та будівельники дотримуються строгих правил контролю, щоб виключити будь-які ризики.

Радіологічний контроль: перед експлуатацією та щорічні виміри – зобов’язання за законом 

Кожна партія каменю, що потрапляє на ринок, проходить радіологічний контроль:

• лабораторні вимірювання радіоактивного фону за допомогою спеціальних гамма-спектрометрів;

• перевірку рівня радону, який виділяється при розпаді урану та торію;

• щорічні повторні перевірки великих партій для підтримання стандартів безпеки.

Вибираючи GTKHouse, ви отримуєте вироби, що відповідають нормам радіації для людини й повністю безпечні для організму.

Сертифікація родовищ – тільки безпечні матеріали йдуть у продаж 

Ще один важливий етап – контроль родовищ граніту. Законодавство передбачає, що на ринок допускаються лише матеріали з допустимим рівнем радіації. Матеріали з небезпечних родовищ:

• проходять додаткове обстеження.

• використовуються лише для промислових або зовнішніх робіт (наприклад, дорожні плити);

• часто підлягають утилізації чи спеціальній переробці.

Відповідальне ставлення до матеріалу на всіх етапах обробки гарантує споживачам безпеку кінцевого продукту.

А якщо все ж трапляються «фонящі» граніти?

Хоча більшість гранітів в Україні відповідають першому класу безпеки, окремі рідкісні родовища мають вищий рівень радіоактивності. Це, наприклад, Токівський, Янцевський і Танський граніти – вони належать до другого класу.

Вибрані винятки – Токівський, Янцевський і Танський граніти

Для таких каменів існують певні обмеження:

• використання тільки на відкритому повітрі: облаштування парків, садових доріжок, фасадів будівель тощо;

• обмежене застосування в приміщеннях: наприклад, у комерційних зонах з ефективною вентиляцією.

Отже, навіть «фонящі» граніти можуть приносити користь і водночас не створювати загрозу для здоров’я.

Використання нестандартних партій – утилізація чи спецпризначення 

Іноді на ринок потрапляють невеликі партії граніту з підвищеною радіацією. У таких випадках виробники дотримуються таких правил:

• відправляють на утилізацію, якщо застосування в житлових приміщеннях неможливе;

• використовують у спеціальних промислових проєктах, де підвищена радіація не є критичною.

Завдяки такому підходу навіть рідкісні родовища граніту ніколи не потрапляють у житлові інтер’єри.

Висновок: граніт – не ворог

Граніт – це матеріал, який проходить радіаційний контроль, відповідає першому класу безпеки та використовується у всіх видах будівництва без обмежень. Страхи про його шкідливість часто перебільшені, а фактичні рівні радіації не перевищують природний фон.